Цей вірш є продовження вірша "Прощання", якщо його хтось читав і комусь цікаво. Якщо випадково захочете його почитати, можете знайти його нижче на моїй стіні...
"Мить"
Стрибок...падіння чи політ...
Перед очима бачу я за мить
Усе своє життя, і все що в нім було...
І всіх кого я знав, кого любив і з ким прожив
Усе своє життя. Напевно уже все...
Ось перший клас, перша любов і перша бійка,
Чомусь змішалось все в круговороті світла...
Як перший раз крутив педаль велосипеда,
як падав з нього,
як боліли ребра...
Як вперше сигарету закурив,
і як від батька поза вуха я схопив...
Як вперше я піднявся на гірську вершину,
а у низу з грозою дощ гуляє полониною...
Як вечорами зоряними сидів я біля річки,
і лиш вона почула про мої проблеми й звички...
Як у гуртожитку веселощі були,
сміялись ми, не знали ще біди...
І похорони близьких пронеслись,
і майже сльози по щоках скотились...
Як друзі зрадили уперше, вдруге, втретє...
І як писав свої вірші, як мріяв стать поетом...
Як їх присвячував важливим людям,
Бо думав що хоч так ніколи не забудуть...
Але забули. То нічого...
Ще кілька метрів до землі і все стане прозоро...
Усе закінчиться за мить. Чи стане легше? Вочевидь...
не знаю чи почує хтось мої слова...
Удар, момент, сліпучий біль і темрява...
© Юрій Дроздов