Чому буває так? Дружили, жили, раділи разом, деколи тужили, і разом час проводили не раз. А якось я сказав "люблю тебе...", і все перемінилось, кудись пропало все що було і що снилось. і ти пропала, відійшла, відсторонилась. Чому так сталося, чому усе змінилось? Чому буває так? Росли, учились, усі від мене відвернулись, залишили, і не простились. а ти лишився. І ще сильніше ми здружились. І весело було, завжди крутились у вихорі подій життєвих. Але усе змінилось. Кохання ти знайшов, а я лишився. Сам... І вже не пити вечорами разом по сто грам... Куди усе поділось? Чому усе змінилось? Чому буває так? Одного разу ми зустрілись, і в душі один одному глибоко подивились. Побачили багато спільного, проблем і помилок, який однаковий зробили помилковий крок. Здавалося, що всі проблеми разом можемо ми розв'язати, але і ти пішла...пропала, і не даєш про себе знати... А я блукаю містом сам холодними ночами. Чому і це пропало, в душі зробило рани? Напевно це я заслужив, і в мене більше не лишилось сил. Хто хоче мою душу, може забирати, бо більше я не маю що подарувати... © Юрій Дроздов

Теги других блогов: втрата поезія Юрій Дроздов